Мій тато, (насправді він страшний лось, хоч і прибіднюється, старий мол уже, не ті часи…) вчинив достойний величання подвиг і витягнув мене таки на Боржаву. Отож, сіли ми на елєктричку і почухрали до Оси. Перші кроки на карпацькій землі описувати не буду, бо хекалося тєжко, йшлося помалу, сидячий замоніторний спосіб життя дававсі чути.
Так шо почнемо з горба
1. таааккк, виповзли з лісу…
2. …обертаємось назад і тащимся який підйом мужньо подоланий
3. вперто повзем далі, сонце все нижче, але Стій все ближче
4. ще трішки
5. таааак, літо було сухе, все попересихало, в загашніках на двох – два літри, ночувати насухо – ой як не пре… лади, хвать щолкати, пішли далі траверсити Стій
6. а це врешті ми встали, небо ся потроха займає, але ше слабо… штатив розкладений, хватапарат розчехлений, йду розкладати намета і чуть не провтикую найфеєричніший момент (в канцелярії старались, недарма я так просив)
7. ой тяжка моя доля-долечка вставати в таку рань, але знаю, шо як не встану, моє ліниве друге “я” буде ще місяць злорадствувати, згадуючи траґання двокілограмового штатива в таку даль
8. жуть, а не кольори
9. тє же яйца, но в мєльчем масштабє
10. літаки перед світанком дали жару, дякую, постарались, без вас небо було б ніфіга не цікаве
11. туйка ми ночували, два метри лівіше, криво, гостро, але рівнішого не найшли
12. чешемо назад до Стоя, тепер войсковою дорогою
13. погода шепче, руки сверблять запанорамити всьо навколо
14. вершину обходимо траверсом, води вже нема, а буде аж хз-хна де, не хочеться думати про гірші варінти, сподіваюсь під Плаєм буде
15. нє, ше постою тут, най доганяючі доженут
16. тре йти, вода з неба не передбачається…
17. Стій минули….
18. травесуємо передвершини
19. ану, хто кого перефотографує ? певно таки я, бо несу багацько кільограмів фотобарахла
20. починає хотітися пити, не піддаюся, хвоткаю
21. ще щолкаю
22. о, і ще з цього місця!
23. нарешті ВВ !!!
24. перед траверсом робимо перекур
25. щоб не всі думки були про воду, пробую зайнятися чимось, щоб відволіктись, щолк!
26. о, цвітуйоцки ше є! пищь-пищь!
27. ше запанорамлю відти до сюди – і можна йти далі
28. надія ще жевріє – от він, Плай
29. …ану подивимось назад, приємно дивитись на збільшення вже пройденого
30. о, а це мій улюблений кадр (в декого з”їжджали потім мозги набєкрєнь, як ж то дорога може йти так уверх???)
31. ше запанорамимо, бо то певно останний раз, сонце не дає розвернутись
32. як каже народна мудрість, останньою вмирає не надія, а той хто надіється… але ми ще живі, хоч надії на воду не виправдались… Плай треверсуємо, сонце прижарює, ліпче йти по рівному, хоч і довше, аніж перти без потреби в гору, а потім котитись вниз…
33. отакі вони, зморшки Боржави
34. ура! нашим мукам скоро прийде кінець!
хто дослухав = молодець! 😉