короткий зміст попередньої серії: Пряшів
Забравшись з Пряшева, ми помаленько рушили на північ. Траса у Бардейові проходить поруч із добре збереженими середньовічними мурами і баштами, але саме місто ми відклали на наступний день і поїхали шукати наш нічліг у Бардейовських Купелях.
Бардейовске Купелє – курорт типу Моршин-Трускавець, тільки весь розкиданий по горбистій зеленій зоні, яка з добре уходженого парку плавно переходить у ліс. Курорт дуже давній, інтернети брешуть, що про лікувальну бардейовську воду згадується у документах ще 13 ст. Свого часу тут поправляли здоровля чи не всі навколишні монархи і їх родини, про шо свідчить купа табличок “тут був…” :))
Фактично вся територія курорту – пішохідна зона, обвішана великою кількістю заборонних та обмежуючих знаків, складається враження що будь-куди їхати заборонено. Проте на відміну від наших реалій, коли окрім заборонних знаків ніц крім ментовської палички не побачиш, там наявні величезні парковки, де ми благорозумно і запаркувались, даби не нариватись в чужій країні. Ганнуся, яко знавець багатьох іноземних мов, пішла шукати наш готель, а я лишився чекати. І не дарма, бо як виявилось, я встав ще не на парковці, а акурат під знаком “зупинка заборонена” 🙂
Готель знайшовся, але чи то адміністратору було влом сказати, що до готелю мож підїхати, щоб вивантажитись, чи то диким-не-EUшним-сітізенам не положені такі привілеї, але нас напряму послали з тальончиком про оплату парковки шукати платну ахраняєму парковку біля одного з пансіонатів. Ну але менше з тим, до готелю було іти напоперек не так вже й далеко. Квартирували ми в готелі “Озон” http://www.hotelozon.com/ – дорого, як на курорті, а по суті – підмарафечений санаторій совкового типу. Поки вистояли чергу до адміністратора, поки заселились, поки повечеряли, почало вечоріти, то ж ми бігом висунулись хоч трохи оглянутись. Симпатичний курортик, багато старих вілл і готелів, є пара штук совкового періоду етажерок, які, ніде правди діти, виглядають там прищами на одному місці.
Найгарніший готель, а по цінах, як виявилось – майже той самий прибацаний “Озон”
На околиці під лісом розрашований невеликий скансен, закладений ще бозна коли, чи не найстаріший в усіх околицях. Тут є пара церков лемківського типу, пара хат, стодол і т.п.
Ранок зустрів чи то туманом чи то мрякою. За планом у нас мав бути Зборів – село трохи північніше, з мальовничими залишками замку. Незважаючи на погоду, ми таки висунулись до нього, але пагорб з розвалинами ледь-ледь проглядався знизу, вказівників не було, тому ми плюнули і повернули назад в Бардейов. Погода не мінялась, якраз найгірше, що може бути для фотографування – однорідно сіре небо і мряка. У гарну погоду центр виглядає десь так – тільки облизуватись 🙂
Місто гарне, має добре збережений середньовічний центр і міські укріплення, за що було занесено до списку історичної спадщини (чи як воно там називається правильно) ЮНЕСКО.
Одразу видно, що глобалізація і решта прєлєстєй життя до Східної Словаччини ще не дотяглись своїми мацаками. У Страсну п”ятницю місто було швидше мертве, ніж живе 🙂 Ми так і не знайшли де попити кави в центрі, і розстроєні поїхали далі.
Дивіться у наступній серії: Попрад та околиці 🙂