Поїхав по роботі дознімати готель і на додаток сходили пару кілометрів вгору з vtasic. Вищезгаданий лось дурив мене по кілометражу майже два дні, був розкушений, але оскільки надурив несильно, то не був покараний. Але всерівно дякую за ідею, компанію, намет, пальник і борщ 😉
Останній ранок я теж проспав, але нікуда діватися (чого приїхав?) пішов на точку. Ідучи, картав себе за попередні недоспані ночі, але вилізши на горба, тут же ж забув про дорікання і став бігом розкладати штатив. Легенький туманець почав підніматись з долини і вкрив рівномірною мглою всі околиці. Сонце, яке ледь піднялось за горбами, просвічувало цей …
Перший ранок на місці був трохи сумбурний, бо, приїхавши ввечері, і не розвідавши територію, я ломанувся на горбок прямо напоперек, через паркани і некошені сінокоси. Роса випала рясна, і стоячи нагорі, мокрий по пояс, я вже був пожалів, що підірвався о п”ятій ранку. Нагорі світало, але світало невнятно. Незважаючи на достатньо холодну ніч, ні густих …
Виявляється, що я уже почав підзабувати кайф від повалятись у розпареному сонцем гірському різнотрав”ї, яке пахне так, що забиває памороки, а цвіркуни жарять так, що закладає вуха. Ну і добре, мабуть, що ранок був проспаний, інакше навряд чи я заліг би в тіньочку подрімати на півгодинки. Кофр під голову, кепку на очі – і думок …
Сьогодні теж встав пізно, в котрий раз похаяв останніми словами свою лінь, але вибіг-таки на горбок і зрозумів, що нічого особливого не пропустив, проспавши зайву годину. Поклацяв у всі боки для очистки совісті і почалапав донизу – пити каву. Витягувати картку з фотоапарата влом, паритись з джпегами теж, тому ось позавчорашнє, близько півгодини по заходу …