Сьогодні теж встав пізно, в котрий раз похаяв останніми словами свою лінь, але вибіг-таки на горбок і зрозумів, що нічого особливого не пропустив, проспавши зайву годину. Поклацяв у всі боки для очистки совісті і почалапав донизу – пити каву.
Витягувати картку з фотоапарата влом, паритись з джпегами теж, тому ось позавчорашнє, близько півгодини по заходу сонця.
Усе, лафа скінчилась, треба вертатись додому.
Але той слід у памяті, що залишили по собі чудові буковинські краєвиди, і (якщо буде) кілька вдалих кадрів, примусять повернутись. Хотілось би пошвидше, але вже як вийде. Але повернусь обов’язково.
<!–
–>