У перших числах жовтня фотовиїзд не склався. Попереднього для перед виїздом мене трохи гребло, гребло і зранку, коли встав їхати. Думав-думав і вирішив не ризикувати. Написав смс про відбій і пішов досипати. Що найприкріше, симптоми минули того ж дня, але доганяти було вже пізно. Ну але то таке…
Минулі п”ятницю-суботу намилився їхати у будь-яку погоду, хоч обіцяли 70/30 в бік поганої.
План – Осмолода, табір – хата на Плісці, якщо буде здоров”я і погода – то на Ґрофу до заходу сонця, і так само зранку, потім вниз.
Встали, сіли в машину, поїхали. Дорога до Осмолоди – класика – яма на ямі. Від повороту з траси до Рожнятова – вже кілька місяців як порізана квадратами, зараз тільки до виборів почали закладати. До Перегінська – сяк-так, сам Перегінськ – жопа, ну а далі так само. Для орієнтування в часі добирання – того року був в Осмолоді двічі, але жодного разу не вдавалось проїхати відрізок з повороту з траси в Креховичах і до Осмолоди швидше за півтори години.
Осмолода, стоянка “Арніка”, старт.
До Плісця брели довго, замоніторний спосіб життя добре відчувся на останньому підйомі, де я зовсім скис, фізична форма нікчорту… Поки йшли – небо то затягало, то розтягало, надія лишалась. Тільки скинули рюкзаки у притулку, як затягло начисто.
1.
