Тудей жінчина покишо-майже-нова машина отримала бойове хрещення.
Луганська, пішохідний перехід навпроти зупинки колійової (Персенківка, чи як вона там називається). Широко, просторо, але нешвидко, машин багато, пів дев”ятої, всі їдуть 50-60 максимум. Ще до переїзду бачу в дзеркало дибілка на девятці, мечеться за спиною, висить в метрі від бампера.
Досить акуратно встаю на переході, пропускаю маму з малим. І тут ззаду короткий візг ґуми і ГЕПЦ в задницю. Оглядаюсі – то саме дибілко, що висіло на бампері. Виходю, дивлюсі на бампер – нічого, пару непомітних подряпин. Харашо шо бампер пластиковий, в момент удару прогнувсі і замортизував.
Ваділо девятки сидить в машині з дибілувато перекошеною мордою ліца, киваю пальчиком “давай сюда”. Виходить і ще навіть не подивившись що сталось, включає дурачка, вирячує пусті очі і стогне “вибачте, вибачте, я… яяя… більше не буду…” Яфігєю, чесслово… Під белькотіння “вибачте-вибачте” сідаю в машину і їду далі. Чудо стоїть далі, дивиться мєнє вслєд, скудними ізвілінами починаючи допирати, шо в торєц вже не дістане.
Вважайте на дурних, їх багато.