Просто чотири придорожні фотки без претензій на що би там не було. Десь між Орявчиком і Задільським.
Просто чотири придорожні фотки без претензій на що би там не було. Десь між Орявчиком і Задільським.
У неділю дорогою назад спостерігали феєричну блискавицю. Дуже круто виглядало, давно такого не бачив. А крісельний витяг “Захар Беркут” вразив музичним супроводом – поки дотирдикався до Високого Верху, був змушений вивчити напам”ять збірку нєтлєнок Степана Гіги (на висадці знаючі люди просвітили). Звучав ще хтось, вже не пригадаю, але такого ж штибу. Слава богу, на зворотньому …
Ходилисьмо в середині травня з у черговий матрас. Планувався фото-матрас, але вийшов – просто матрас. Але перш ніж описувати наші надзвичайні пригоди, треба зробити невеликий екскурс в історію, щоб принаймі було ясно, чому ми туди попхались. Тим більше, що частина тексту про причини була написана ще давним-давно і раптом знайшлася при ревізії каталогів на десктопі …
..бачили жирнющу веселку, такої широкої не видів давно. І світло було гарне, передзахідне якраз.
Ворони у нас тепер рідкість. Підозрюю, граки витіснили – можна побачити десь по глибших селах, а в інших місцях – хіба випадково. Або то у мене так виходить, і не знаю, де шукати 🙂 Бачу у кращому випадку раз у місяць-два, і то, як правило, з вікна машини.