Витягнув мене vtasic в черговий фотоматрас. Довго думали куди, в фіналі зійшлися на Синяку, який задовольняв кільком обов”язковим фотоматрасним вимогам.
1. вкладався у мою мірку 10км в день (вклались у 9,8км)
2. є де заночувати на горі
3. не дуже далеко від останного джерела води (щоб недалеко тягнути)
4. ну і накінець – є види, більш-менш фотогенічні.
на треку
Стартанули з роздоріжжя на Ябруницю-Поляницю. В ресторані на роздоріжжі вже навчені брати гроші за паркінг – ще з дверей питають, чи машину поставити прийшли 🙂 Причому я там не так давно пару разів їв, то таких питань не ставили. Віталій каже, що то його шорти і футболка видають нашу безпонтовість, як потенційних клієнтів закладу. Даємо 20грн, перевзуваємось і стартуємо Хомяцьким хайвеєм.
2. фотолось знімає роботу дятлів
3. він же пробує робити класичну знимку пейзажу з коровою, але корови не в настрої, не даються
4. класичний технічний кадр Хом”яка
Набрали 8л води у струмку на підйомі на Синяк і поперли далі.
5. на камінцях, оглядаємось назад
Скачемо по камінцях, вже вечір, треба розчехляти штативи, а ми ще не дійшли. Жереп розпарився на сонці, аромат стоїть такий, що аж памороки забиває. Кидаємо рацухи про високогірну ароматерапію.
Не доходимо до вершка, падаємо на першій ж зручній галявинці в стороні від стежки, де є рівніша місцинка під намет з м”якою природною підстилкою.
Не знаю, чи це на ліпше, але принаймі кілька кадрів ми зробили увечері. Правда, Віталій до сих пір жаліє за незробленими вечірніми кадрами з Ґорґаном і Добошанкою. Нічого, наступного разу будемо ночувати далі. Хоча у нього і так непогано вийшло, я ж не пробував нічого робити з довгим шкелком.
6. горизонт не завалений
7. ставлю штатив
8. троха притєгнемо
9. трохи поміняємо ПП
10. ну от і все, ніч… не знаю, вертикальні кадри мені якось не так добре дивляться
Вертаємось до намета. Ніби недалеко відійшли, але знаходимо свою галявинку з третього разу. Не дарма Віталь казав забити точку на гпс-і 🙂 До речі, про гпс – во ізбєжаніє блуду на рівному місці, свій прилад я увімкнув тільки для того, щоб подивитись, коли буде схід сонця. До речі, дуже зручна фішка при фотоматрасінні.
Не обходиться без Оленчиного борщу, правда, лишаємо більшу половину на сніданок. Закарпатський йде прекрасно (чи не перший раз, коли було чи не малувато). Лишаємо по ковточку на сніданок.
З долини піднімається туман, накриває гору. Намет матрасний, одношаровий, по стінках тече що ззовні, шо усередині. Кидаємо рупцаки по боках, самі стелимось посерединці, де менші калабані. Виникає рацуха про дренажні отвори у дні палатки, але боюсь, власник намету не оцінить ідею дірявити дно.
5:30, підйом. Як завше, треба було встати на 20хв раніше, але лягали пізнувато…. тому вже як є.
11. з боку сходу сонця картинка скучна, перебазовуємось з триногами на інший бік
До речі, мати з собою дві тушки – зручно, світло міняється щохвилини. Тільки, шляк би го трафив, матрицю у одній треба нарешті почистити.
12. cонце потрошки встає, димка, муть, широким шкелком знімати майже нІчого
13. перекидаю на штатив довге шкелко. З”являються от такі інь-яні
14. Віталій у творчому пошуку
15. просто так
16. Яблуницю і Поляницю залило “молоком”.
17. Момент найцікавішого світла вдалось зловити панорамним форматом
Більший ресайз для власників full-hd і більших моніторів
Далі лишається хіба вихоплювати фрагменти телеоб”єктивом.
18.
19.
20. у кого wide-gamut монітор і браузер без підтримки профілів – не лякайтесь 🙂 подивився в опері – зеленюще – страх… але переробляти влом.
21.
22. ловити фрагменти теле-склом – цікава штука
23.
24.
25. все, знімати більше нічого, і так останні кадри вимучені.
26. борщ!
27. Синяк
Хух, дописав… Все, казочці кінець.
UPD. Пару фоток мене кросівого, авторства фотолося vtasic.
гордо дивицця вдаль, робить вигляд, що вибирає кадр
ця на аватарку піде
в повній викладці :)))
