Змотались у вівторок-середу в розвідку на водоспад Воєводин.
Плани були грандіозні, але не так сталося, як гадалося. Не буду описувати детально всі наші пригоди, вийшло так, що до водоспаду потрапили звиклим шляхом знизу, і то я собі зміг вділити на все-про-все півгодини – тому по фотках відірватись не вийшло, зробив кілька дублів майже з одної точки, звідки не видно обох водозливів. Водоспад красивий, але сильно завалений.
Інформація для фотографів – потік має дуже круте падіння, фактично суцільний перекат, тому крім самого Воєводина – там є що познімати. Вище основного водоспаду (загальна висота більше 10м), на притоках є ще кілька маловідомих водоспадів, які мені цього разу не вдалося дослідити. Каньйон потоку, хоч і досить глибокий, майже весь день освітлюється сонцем, це варто враховувати – бутерброди з фільтрів просто необхідні (або мастити голову зі складними схемами брекетингу, балансуючи на слизькому камінні). Всі кадри що тут є – знімав з ND8 solid + ND4 soft grad.
Найвища вода – квітень-початок травня. але не факт, чи це добре для фотографування, бо дуже штукатурить водяною пилюкою. Зверху з протилежного берега він виглядає отак.
Так що збираю банду фотографів на наступний заїзд, поки вся вода ще не витекла 🙂 На день туда їхати сенсу не бачу, задалека дорога. Переночувати можна бюджетно в наметах – місця бачив, комфортніше – в готелі в 3км від водоспаду.
Під катом – технічна інформація про доїзд і ще пару фото.
Заїзд з дороги Поляна-Перечин (Т0712). Ділянка від Поляни до перевалу, перевал і трохи ще далі – розбита, ями в кількості “всі не минеш ніяк”. Поворот на село Тур’я-Поляна БЕЗ ВКАЗІВНИКА, тому будьмо уважні, я хоч на тій трасі не перший раз – затриндівся і проскочив (N48.67961 E22.79530). На першому роздоріжжі в селі (біля каплички) тримаємось лівіше, на наступному – повертаємо праворуч. Через кілька кілометрів проїжджаємо недавно запущену мініГЕС, далі буде форельне господарство (N48.74422 E22.84158). Звідси до Воєводина 7,5км.
Далі тим, хто на легкових – пропонуються кілька варіантів
1. якщо зовсім невпевнено чуєтесь на грунтовках (або боїтесь лишати машину де-не-попадя в лісі) – лишаємо машину біля рибгоспу і пиляємо 7,5км пішки в кожен бік.
2. якщо машину все ж шкода, або вона просто низька – проїжджаємо ще майже 3км до гарного перекату на ріці (зліва табличка з вказівником на орнітологічний заказник “Соколові Скелі”) – де є зручне розширення – тут можна лишити машину в тіньочку і далі пішки.
3. я логаном без проблем доїхав до самого повороту з дороги (легенько зачепив дном лиш раз, і то сам винен – розслабився на зворотній дорозі), звідки починається стежка на водоспад – звідси вже точно пішки – залишається ~3км. Єдине засадне місце для машини вже при самому кінці – поперек дороги нагорнутий досить високий і гострий бруствер.
Власникам бобіків турбуватися не варто – до кінця пройде навіть “паркет”.
Орієнтир повороту – примикає зліва потік Воєводин, міст і за ним широка кишеня зліва, яка виглядає як відгалуження дороги вліво (N48.77322 E22.87549).
Далі лісом накатані кілька доріг, йдемо найнакатанішою і виходимо до готельчика мисливська садиба “Шипіт”, обходимо його лівим боком (попри огорожу вздовж ріки йде стежка), ну а далі вже ніяких відгалужень нема – через 2,5км впираємось прямо у водоспад (N48.78571 E22.84886).
Трек від повороту з траси до водоспаду + потрібні точки – архів з файлами .gpx і .kml
ще пару дублів
2.
3.
На цьому все, поїду ще раз найближчим часом, грунтовніше посидіти з триногою. Бажаючі – велкам в компанію.