Вчора перед заходом сонця було дуже цікаве світло і хмари. Але на них я тільки облизався. Поки то да сьо, знайшов більш-менш точку – погасло.
Просто посидів повтикав, потім поставив штатив на обочині, сховався в машину від комарів і попуцяв трохи радіопультом. Поки не стемніло, встиг 7-8 дублів.
Проїжджаючий народ сильно стрємався штатива біля машини, попсували мені, сцикуни, половину дублів яскравими стопами.
Протестив вчора ввечері інтервалометра. Перший блін, цкть.
Натискаємо кнопочку HD – так ліпше 🙂
Проїхався в суботу по глушині Миколаївського району. Класика “місцевого” – не знаєш, що робиться за парканом 🙂
Було ще одне цікаве питання – пошукати червонокнижних малих підорликів, які минулого літа просто лізли на очі в околицях моїх сіл. І залітати вони могли тільки з тих країв – поблизу більше ніде достатньо великих масивів лісу немає. Минулорічні фото викладу згодом, як дооброблю.
Накидав в гуглі карту
Це тільки скріншот для загальної орієнтації, повноцінна гугльокарта за цим лінком. Стартував з Бродок, закінчив в Тростянці.
Стосовно доріг – там де на карті ліси – переважно дуже пристойні грунтовки, підсипані дрібним щебенем. Можливо це заслуга недавнього раллі “Ворота Галіції”, не знаю, на більшій половині доріг я просто раніше не був (раніше був тільки в Діброві, Стільському і Ілові (зі Стільського)). Єдине – дуже курить. І в повороти треба входити обережно, навіть не через заноси на щебені, а через те, що ними небезпечно швидко льотають Урали-лісовозки, а дорога така, що розминутися проблемно.
Селами ближче Роздолів, де асфальт – ліпше б його не було.
Єдине проблемне місце, де мені довелось відступити – я пробував проскочити від Бориничів на Ілів (сюдою нібито, судячи з карти оргів, йшов один з етапів раллі) – на карті видно пряму лінію дороги, в кінці цієї прямої лісовозами розмішали рідке багно, в яке я не ризикнув лізти легковою, враховуючи що місця глухі, вихідний і покриття київстару в цьому місці відсутнє. Так що довелось розвертатись і об”їджати навколо через Розділ.