Продовження попереднього посту (в ЖЖ, а тут у бложику). Вперемішку без хронології.
Продовження попереднього посту (в ЖЖ, а тут у бложику). Вперемішку без хронології.
Щось зовсім забув, що не викладав фоток з цього фотоматрасу. Найматрасніша дорога на Шпиці – з дороги на Заросляк через Маришевську – нам сюди. Початок стежки – біля другого містка (якщо рахувати від Заросляка) – вигружаємо вантаж, я їду на Заросляк, кладу машину і назад пішки напівбігом. Беремо груз на плечі і несподівано швиденько виходимо …
Вертаючись з водоспаду, щоб не простоювало вільне місце на карточках, напуцяв ще пару картинок. То ще сам водоспад, забув покласти ту фотку у попередній пост
Був на вихідних у Франіку, у неділю вирішили зганяти на Женець. Я, хоч і бував там не раз, через засилля атдихающіх, непогоду та інші відмазки (включно з неабиякою лінню) – не відзняв того, що кожен пурєдний підкарпатський хватограф мав би мати у загашніку. Були тільки фрагментарні щолк-щолк, які було просто встидно давати в поліграфію чи …
В неділю прогулялись з Ганнусею на скелі Довбуша і трохи далі, в напрямку Маковиці. Несезон – матрасів всього одна група, помічені також скелелазці і добре екіпіровані роверисти. Достатньо чисто, видно, що хоч трохи, та й прибирають за 10грн за вхід 🙂 Коли я там був попереднього разу років 5 тому – було набагато сильніше засрано. …
Поки нема нічого свіжого, порпаю загашники. У ФБ вже деякі викладав, тепер здалось би і тут. Якось не спалось мені, прокинувся о 4-й, і за 2,5год вже стояв на міжгірсько-синевирському перевалі, гризучи батончик Nuts і допиваючи ще теплу каву, яку надоїв в термос з автомата на заправці в Долині. Спочатку було туманно-хмарно, я трішки попуцяв, …
Пішли в минулі вихідні розім’яти ноги, не зважаючи ні грама на прогноз. Фотоапарат потягнув з собою автоматично 🙂 Снігів на підмикуличинських полонинах і на підступах до них – порівняно фігня – по фотках видно. По коліно було в сумі метрів з двадцять, перемети. В неділю стало зовсім тепло, сніг на очах сів, в лісі йшли …
В неділю, крепко замислившись над тяжкою задачею суміщення планування вилазок, отримання нормального фотоматеріалу і погоди, перескочили з жоною в Розгірче, глянути на скельний монастир, до якого ніяк не могли добратись останні кілька років. Для колісних, ввідні – в Стрию з окружної повертаємо як на Франківськ, у Миртюках даємося в перший правий поворот і їдемо прямо …
В кінці липня перейшлись з митцями і їм співчуваючими, а також в компанії кількох поміркованих лосів з Заросляка на Бребенескул. Погода була файна, частенько мінялася, грози були щодня, але ми мали щастя – переважно обносило боком. Писати дуже нема чого, пару фоток