Десь за Туркою – мальовничі місця там. Вже й не згадаю, скільки разів я затикав нею всякі дірки у поліграфії і не тільки – в черговий раз за неї брався, то й сюди запостю (вже й не пам”ятаю, чи була, чи ні).
Десь за Туркою – мальовничі місця там. Вже й не згадаю, скільки разів я затикав нею всякі дірки у поліграфії і не тільки – в черговий раз за неї брався, то й сюди запостю (вже й не пам”ятаю, чи була, чи ні).
Верхні притоки Воєводина не менш стрімкопадучі і цікаві для фотографування.
Ще кілька фото в доповнення до попереднього посту. Щоб не повторюватись три рази в коментах – без бензопили з захаращеністю водоспаду зробити ніц не вдасться 🙂 плюс воно чи то заказник, чи памятка природи – дуже там не поорудуєш. під катом ще пару штук
Недознятий минулого разу Воєводин і околиці не давали мені спокою, тому минулих вихідних в компанії Олексія і Юрка вибрались туда ще раз. З ночівкою, розслабитись і пофоткати. ще пару фоток під катом
2009-й, десь біля Вишки, від нічого робити – чекав півгодини, поки мене підберуть.
Змотались у вівторок-середу в розвідку на водоспад Воєводин. Плани були грандіозні, але не так сталося, як гадалося. Не буду описувати детально всі наші пригоди, вийшло так, що до водоспаду потрапили звиклим шляхом знизу, і то я собі зміг вділити на все-про-все півгодини – тому по фотках відірватись не вийшло, зробив кілька дублів майже з одної …
Знайшов серед відкинутого у технічний брак, але не витертого. P.S. Це не крокуси.
Сходили на Попа з vtasic i anonameous. План був такий – гідно відсвяткувати бездей першого з них, а якщо лишиться здоров”я, або буде мало коньяку – щось зафоткати. Основна і обов”язкова частина плану вдалась. А от з фотосправою було гірше. У мене, наприклад, зі всього фототрешу – самому подобається тільки одне-два фото. У вищезгаданих фотолосів …
Розгрібаючи загашники – це дрімучий травень 2005 року. Поінтхантерський похід у пошуках загублених стежок з трьома Василями з Калуша 🙂 Починалось все так