Продовжуємо про птахів.
Цього разу – повзик звичайний (Sitta europaea). Тяжко знайти того, хто принаймі раз у житті не бачив, як він ловко лазить леревами, часто головою донизу, а часом і догори дриґом 🙂
Просвітитися можна у вікі (лінк на російську, бо українська стаття, на жаль, зовсім куценька).
Підкоришник звичайний або ж пищуха (Certhia familiaris). Дуже дрібна (суттєво менше горобця) і шустра зараза 🙂 В полі легко ідентифікується за специфічною поведінкою – сідає на низ стовбура і дрібними стрибками рухається по ньому вгору по спіралі, потім перелітає на низ іншого дерева і так далі. Підпускає досить близько.
Кому цікаво, що за звір – велкам до вікіпедії (велика стаття українською)
Минулого тижня я був в Тернополі у справах і врешті отримав свій подарунок, який уже півроку чекав на мене і муляв очі покупцям тернопільської філії “Капро” (хоча є певна підозра, що використовувався для заманювання тих же ж покупців, бо Ігор казав, що разів зо п”ять їх ледве не продали, народ просив і давав грубі гроші).
картинка – інтрижка-завлєкалочка, решта – під катом 🙂
Ігор, дякую, це був найоригінальніший хенд-мейд подарунок з усіх, які я коли-небудь отримував:)))
Естонський фотограф дикої природи Remo Savisaar – гортаю його блог і тащусь вже другий день. Догортав поки-що до 2008-го року:) Блог, правда, естонською, але фото, на щастя, перекладу не потребують.
Трансляцію з його блога можна додати до своєї жежешної френдстрічки – пуцяємо moment_ee і додаємо до друзів.
Використовуючи погоду, сходив вчора на Кайзервальд, побйордвочити. Не зважаючи на багно і яскравий одяг (не подумав), приніс трохи улову. Снігурі, зарази, знову до знимки не вставали.
Зустрічайте:
Чорний дрізд (Turdus merula) – птаха цікава, підпускає досить близько. Але при тому тусує переважно на землі, в кущах, де темно, що нівелює легкість підходу, і до того ж бігає шустро. Цей екземпляр був зазнимкований біля водопою, причому позував і так і сяк. Дзьоб у нього взагалі жовтий, тут – замащений у болоті. До речі, дрозди у наших краях ніби не зимують, але мудрі книжки пишуть, що у містах формують осілі популяції.
Таллінн, до побачення!
Завтра рушаємо додому. Вдома – сподіваюсь, післязавтра.
