Хотів показати, як одне і те ж місце може виглядати у різному світлі.
Половину з тих фото я вже викладав раніше, але тут зібрав всі панорамки в хронологічному порядку.
Тут мені дуже далося взнаки відсутність оптики в діапазоні між 70 і 100мм, просрав кілька гіпотетично добрих кадрів, постійно міняючи об”єктиви. Звісно, можна б фоткати на 70 і потім кропити, але по закону западла в потрібний момент завше стояло не те шкелко.
Ще того самого, але з іншим світлом (тобто за його відсутності).
Мені подобається, думаю, що має право на існування.
Кроп з панорами
Більша панорамна версія – під катом.
Від перманентного сидіння за компом заробив типово комп’ютерну болячку – болить кистьовий суглоб на правій руці – типовий симптом так званої “мишиної хвороби”.
Ну і очі як у кролика – налиті кров’ю, і болять.
Одним словом, ввечері взяв дупу в кулак – відірвав себе від екрана і десантувався на одну з найулюбленіших точок. Особливе западло, що я попри неї регулярно пролітаю останніх років шість, а зупинявся всього раза два.
Спочатку подумав, що приїхав трохи зарано, але за підсумками виявилося, що найцікавіше світло було одразу по приїзді, а потім аж по восьмій. Решта півтори години валявся, послухав два подкасти, почистив штатив і навів порядок у багажнику 🙂 На захід сонця не лишився, тим більше, що виявився він досить тривіальним.
З тої радості напуцяв майже 5Г дублів, до сих пір ще не дочистив.
Ще кілька фото в доповнення до попереднього посту.
Щоб не повторюватись три рази в коментах – без бензопили з захаращеністю водоспаду зробити ніц не вдасться 🙂 плюс воно чи то заказник, чи памятка природи – дуже там не поорудуєш.
під катом ще пару штук
Недознятий минулого разу Воєводин і околиці не давали мені спокою, тому минулих вихідних в компанії Олексія і Юрка вибрались туда ще раз. З ночівкою, розслабитись і пофоткати.
ще пару фоток під катом
Проїхався-пробігся зранку найближчими ріпаками.
Взагалі кажучи, в наших реаліях – ріпак, завдяки своїй високій рентабельності – паршива культура. Наш селянин, як і ті, хто би мав його наставляти на путь істинний – не годен думати наперед, і без нормальних сівозмін, не даючи землі відпочити – за кілька років може отримати пляц землі, де добре ростимуть хіба бур”яни.
Насправді, я не дуже розбираюсь у темі 🙂 Якщо неправий і наслухався байок – поправте.
Єдиний плюс – красиво.
Треба було встати раніше, але вже як є.
Єдиний момент з хоч якимось світлом.
Насправді цікавих точок для зйомки я не знайшов.
Під катом ще кілька вимучених “сюжетів”.
Знайшов в загашниках – до сих пір всього не посортував ))
Якийсь з вусачів, хто допоможе визначити точніше ? Для порівняння розміру нічого не поклав, бо жучара шустро тікав.
Десь на Закарпатті, якщо память не зраджує.
Перші солов”ї цього року (може були й раніше, але я не чув). Розспівуються, поки-що не всю пісню співають. На днях загорлають по-повній.
2009-й, десь біля Вишки, від нічого робити – чекав півгодини, поки мене підберуть.
