У неділю дорогою назад спостерігали феєричну блискавицю. Дуже круто виглядало, давно такого не бачив.
А крісельний витяг “Захар Беркут” вразив музичним супроводом – поки дотирдикався до Високого Верху, був змушений вивчити напам”ять збірку нєтлєнок Степана Гіги (на висадці знаючі люди просвітили). Звучав ще хтось, вже не пригадаю, але такого ж штибу. Слава богу, на зворотньому шляху це безобразіє вимкнули, інакше я вернувся би з душевною травмою.
Так що майте на увазі, хто чутливий.
Ходилисьмо в середині травня з у черговий матрас. Планувався фото-матрас, але вийшов – просто матрас. Але перш ніж описувати наші надзвичайні пригоди, треба зробити невеликий екскурс в історію, щоб принаймі було ясно, чому ми туди попхались. Тим більше, що частина тексту про причини була написана ще давним-давно і раптом знайшлася при ревізії каталогів на десктопі 🙂 З цієї нагоди, щоб добро не пропадало – викладаю.
картинка для привертання уваги
Так ок, передісторія. Багато років тому, коли дерева були маленькі… Не буду багато брехати, у березні 2008 – вирішила банда аксакалів (саксаулів?) гідно відсвяткувати день народження вищезгаданого Віталія. Був кінець березня. Ціль була визначена давно – Кострича.
..бачили жирнющу веселку, такої широкої не видів давно. І світло було гарне, передзахідне якраз.
Ворони у нас тепер рідкість. Підозрюю, граки витіснили – можна побачити десь по глибших селах, а в інших місцях – хіба випадково. Або то у мене так виходить, і не знаю, де шукати 🙂 Бачу у кращому випадку раз у місяць-два, і то, як правило, з вікна машини.
…хотів би мовити слово. Але не про нього самого, бо хто хотів побачити – той побачив.
Хотів би дещо сказати про наших доблесних журналістів. Ви, звісно, спитаєте, яким боком вони до астрономічного явища ? Насправді – ніяким боком, радше лівою ногою, якою вони пишуть новини.
Так от, по суті – всі новинні агенції не пропустили це рідкісне явище, і сповістили про нього обивателів. Тільки, копіпейстаючи цю новину з російських джерел, не удосужились навіть на секунду включити залишки мізків і подумати, що у Москві часовий пояс не той (+3), що в Україні(+2). Тому у всіх новинах, включно з понтом поважних ТСНів, УНІАНів – фігурував час за Москвою, причому УНІАН (з якого ж, ятд, більшість інших цю новину скомуніздили) гарно дописав після власне часу “за київським часом”.
Я-то немало здивувався, коли поліз шукати інформацію на профільних сайтах – там фігурував то й же ж час, що і у наших “новинарів”. Пару хвилин бровзання – і ось вона, сумна правда.
Так що, копіпейстери, вони такі копіпейстери… бездумні машини ім”ям “^C/^V” з мінімальними здібностями перекладу з російської на українську – це все, на що їх вистачає.
ще є криворука розкладка кількох фаз, на більше мене не вистачило
Випадкова зустріч на обочині, навіть зум не встиг скрутити, добре хоч, що фотоапарат був під руками…
Зменшити дірку теж, ясно, не встиг
1.
Цього птаха чули мабуть усі, але мало хто бачив – мало того, що розміром і окрасом не вийшов, так ще й любить густі кущі. До речі, цього року вони чомусь припізнилися, і не тільки у нас.
…будемо розгрібати загашники…
Упіймав.
Жаль, звичайно, що “у хвіст”, але вже як є. Взагалі – випадковий знімок, вже вдома роздивився, що до чого 🙂
Що робить нормальна людина, повернувшись з тижневої мандрівки ?
Правильно, відсипається, від”їдається, зливає, сортує і заливає в фейсбуки/інтернети фотки, пише вах-вах-пост в ЖЖ “як там класно і най шляк трафе наші дороги, автодор і іже з ними”, потім півдня відповідає на такі самі вах-вах-коменти і подібним чином дорозслабляється.
Але аж ніяк не встає зранку, п”є каву, їсть канапку, і валить в поле, щоб, якщо не пощастить, погодувати кліщів і, якщо пощастить, налякати до усрачки своїм шкелком чергову ні в чому не повинну жертву.
І тут, на тобі – посеред поля поперек дороги виходить, зубки шкірить, плотоядно дивиться, аж облизується!
Був би трохи більший, було б не смішно 🙂
Два папарация.
