Author: swan

Ну тойво, їздилисьмо у справах в Розлуч, єсть там такий готельчик “Альтана” і ше один, “Бойківський двір”, на межі Ясениці-Замкової та Розлуча. Останній – прикольне завідєніє, дешеве і досить пристойне – життя 50грн/доба/людина зі сніданком, хавчик дешевий – ми втрьох пообідали (2 борщики + 3 салатики + 3 відбивних з пюре + 2 кави) – 55грн в сумі. Майте на увазі, якщо їхатимете на Турку чи Ужгород – можна зупинятися.

Але ліпше не їдьте зараз тудою далі Старого Самбора, бо до нього дорога свіжолатана, а за ним – жопа, низькою машиною можна і не пройти – ями, як після шахматного вотню дрібнокаліберними мінометами, обочина місцями служить основним фарватером, причому трафляються місця, коли придатна для об”їзду обочина є тільки біля протилежної смуги 🙂
Знайомі з Закарпаття казали, що за Туркою дороги місцями взагалі нема, так шо якщо хтось хоче зрізати пару кілометрів до Ужгорода – не робіть цього, ліпше об”їхати через Мукачево, але ліпшою дорогою.

…так от, до чого я це все плету? забув, поки писав.
о! ті п”яні гандони майстри, що міняли нам глушника, лишили десь дзюрку, і звук в нього зараз, майже як в прямоточного. блят.

тойво, шось я заябався…
минулий тиждень вибив з колії і збив з ритму “будні-вихідні”.

два весілля протягом суботи-неділі.
потім з”їздив в гори з двома кієвлянами кримского проісхождєнія в якості шерпа/провідника/перекладача. два дні – 1000км машиною.
день перший – Львів – Станіслав – Коломия – Яблунів – Космач – Прокурава – Шешори – Косів – Жаб”є – Ворохта – Татарів – Яремче – Рахів.
день другий – Рахів – Тячів – Буштино – Вільшани – Колочава – Синевир – СИневирська Поляна – Синевирське озеро – Міжгір”я – Пилипець – вдсп.Шипіт – Воловець – Сколє – Львів.
не зважаючи на рідкісно хренову погоду, кієвлянє кримского проісхождєнія вернулися з квадратними очима. це тішить:)
тішить також те, шо побував врешті на Вільшанському водосховищі.

пройшов ще тиждень, але в ритм увійти все не годен 🙂
вчора був на закритій(тіпа “френдс онлі”) “гуцульській вечірці” в “Пікассо”.
було просто забалдєнно 🙂
добрячий гуцульський самогон, котрий наливали з трилітрових сулій (давно не пив такого класного самогону), дружня атмосфера, мастер-курс гуцульських танців під проводом двох пар справжніх гуцулів у супроводі живої музики, несподівано здибана купа знайомих – все це дало класний заряд.
люблю я таке 🙂

кстаті! overhill тудей має бездей! най тобі файно ся веде, друже:-)

**********************************

Не сплю уже більше двох діб…

В суботу проводжали колєґу у заміжнє життя. Дві години рок-н-ролу під фінал весілля. Потім зустрічали сонце.
В неділю з самого срання – в Дубно, на заключні виступи рок-фестивалю “Тарас Бульба”.
Автобус “Львів-Київ”, відчайдушні спроби відрубатися, щоб хоч трошки відігнати поствесільний синдром.

Дубно. Спека жахлива.
Перші півдня пішли на боротьбу з сном, засоби – конячі дози кави, переважно тут же ж комбіновані з релаксантами. В результаті, як не дивно, сон поступився. Обійшли замок, трохи пообсервували кнайпи, файно посиділи в “Діані” з коньяком на затіненій терасі над заплавою Ікви.
Під сценою ще з самого ранку валяються особливо усідчіві припанкованого вигляду глядачі, яких регулярно стишують і виганяють з фонтанів місцеві стражі порядку.

Концерт.
Знаходиться бойовий товарісч Тамара(aka Zumka). Зникає, з”являється з пивом.
Звук переважно паршивий (“Тарас Бульба”! Равнєніє на “Шешори”, маму вашу за ногу!!!)
Народ досить інтенсивно гоцає, натовп потрохи збільшується за рахунок притоку місцевого населення. Таке враження, що місцеве населення вже до точки задовбане. Подумки співчуваємо жителям центра міста.
Незле виглядали призери фестивалю. Просікаємо “фанєру”… ай-яй-яй, призери…:)
Гран-прі – заслужене.
Бонусні “От вінта” – рулять, але маловато будєт…:(
Файєрворк суперовий.

Всьо ся скінчило…
Сидимо під замковим мостом, п”ємо пиво, обсервуємо зорі, народ від нема чого вчепитися затіює нескінченну дискусію про мистецтво, я навіть не пхаюся:) Надоїдає, ведемо ранєнную в ногу мистецтвознавицю до вокзалу.

Електричку гості фестивалю беруть штурмом.
Пробуємо дрімати вповалочку один на одному (втрьох на одній лавці), Пітер припертий до вікна, Тамара – до Пітера, я до Тамари. За півгодинки – навпаки. Тамара скаржиться, шо ми обоє кістляві. Селяві…
У Львові зранку злізли ледь живі, невиспані і з обтовченими до дерев”яних лавок задницями:)

Значцца, ітогі падвєдьом:
– Рівненський “Рівень” (пиво таке) – до дупи.
– Звук на фесті – паршивий.
– З кльозетами в Дубні трабли, а ті, котрі є, можна сміло використовувати для тортур.
– …всьо решта – добре, загальне вражіння від фесту вельми позитивне.

Сєнксь товарісчам overhill таzumka за приємну кумпанію.
Йду я спатоньки.

**********************************************

Нагадали мені про події тритижневої давності 🙂

А класно там було, а головне, несподівано…

Дзвонить мені в суботу Юрко, годинка десь так друга: з”явився час і натхнення поїхати в гори, а ти, брате, придумай бігом куди і в п”ятій стартуємо колесами зі Львова.
…а я оце стою, на маршрутку чекаю, додому зібрався. Звичайно, кажу “так”, сідаю в маршрутку, і протягом 20хв язди придумую охрєнітєльний варіант походу вихідного дня.

Забігаю до хати, одною рукою роблю собі щось погризти, другою кидаю в плєцак всякі нужні і нінужні речі.
П”ята – я біля оперного.
Ше трошки – їде Юрко. Сам.
Дивно.
Дивуюся, закидаю плєцак в багажник.
Дивуюся ще більше – Юрко каже, що підписав свою жону і ше жони куліжанку.
Лізу за картою. вперше :)))
Починаю не то що дивуватися, а просто передчувати звіздюлі від розлючених жінок десь на середині походу.
Я молодець! ура!
Як не дивно, але прикидаючи карту по пам”яті, я промахнувся тільки на десятку (кілометрів)…
Прикидаю реалії… і виріщую поки шо про них мовчати 🙂
Ми в Бистриці. Вже темніє.

(more…)