Мабуть кожен другий, хто має дзеркалку, шкелка і фільтри до них стикався з ситуацією, коли фільтр не хоче розставатись з об”єктивом. Якщо ж не стикався – все попереду.
Особливо прикрі в цьом плані поляризатори – вхопитись можна тільки за вузесенький зубчастий виступ на оправі. Ще один прикрий випадок – коли накручують два фільтри один поверх другого, і при спробі зняти верхній, від об”єктива відкручується спарка з двох фільтрів, які треба потім роз”єднати. У польових умовах менінгіт забезпечений, якшо один з них – поляризатор 🙂
Я стикався з подібним разів три. Перший раз був дуже давно, вже не па”мятаю, як справився. Другий – я перевернув штатив з камерою – поки воно падало, калькулятор в голові вже встиг порахувати суму не менше кілобакса, але обійшлось – удар прийшовся на фільтр – розбите скло і погнута оправа, решта все ціле. Тут допоміг мультітул, який у мене тепер завжди їздить у багажнику – я просто акуратно видалив залишки скла з оправи, а саму оправу, яка була деформована і не хотіла зніматися – акуратно повідгинав плоскогубцями всередину і викинув. Третій раз – коли я купив перехідне кільце 72-77мм і накрутив на нього поляризатор. І накрутив без натягу, а зняти – зась. Швидше за все, кільце було від душі пофарбоване і фільтр крепко засів на фарбі. Тут допоміг гнучкий провід. Але про це – нижче.
Так от, навчився я лише з третього разу. Вчора якраз приїхала пара зйомників, куплені не ібеї. Приблизно отакі:
Коштують пару доларів, але можуть позбавити купи менінгіту. Шукати за ключовими словами lens filter wrench.
І під фінал – енциклопедична стаття з купою способів зняти заклинений фільтр, багато екзотичних, але багато реальних. Я звідти почерпнув про шнур і графіт. До речі, помалювати олівцем по різьбі (у кого нема графітової змазки) – дуже допомагає, перевірено (тільки руки потім трохи мастяться).
Удачі 🙂
