Допомагав страждущим розбиратися з бензиновим пальником, заодно за півгодини на коліні зварганив вігіо.
Старт/стоп мультипаливного Primus Omnifuel на бензині (калоші).
Все стандартно, крім моменту прогріву форсунки не бензином, а рідиною для розпалювання вугілля/дров – вона не коптить, менше чистити пальник (рецепт Vitaliy Goryelov).
Category: Uncategorized
-
Відео старт/стоп Primus Omnifuel
-
Пальник Optimus Vega
Недавно прибарахлився до НР 4-сезонним лайтковим газовим пальничком з попереднім підігрівом палива Optimus Vega (кому цікаво, лінк – http://www.optimusstoves.com/seen/optimus-products/products/katadynshopconnect/optimus-outdoor-kocher/optimus-vega/ ).
Цінний тим, що може працювати на рідкому газі, має інтегровані відкидні лапки для положення балона ніпелем вниз (не треба докупляти приблуду, яка дозволяє ставити балон догори дном), і великою потужністю при смішній вазі. Планував для юзання на легкому морозі, коли ще влом пацькатися з бензином.
Так от, вчора сподобився нарешті мінімально потестити його в умовах, наближених до реальності.
Надворі -10, на закритому балконі -8, вітру нема, вода охолоджена (десь 1/4 об’єму – льодяна шуга), вітрозахист не ставив. Балон 450г повний, заправлений автомобільним газом (by Vitaliy Repushanskyy), температури навколишнього повітря. Баняк Primus Eta 2,1л з теплообмінником, накритий кришкою. Пальник прогрітий секунд 30 у положенні ніпель вверх, потім балон перевернутий догори дном, ще через 30сек, коли вийшов на максимальну потужність – зверху заінстальований баняк з водою.
Тепер, УВАГА – час закипання 1 літра – 3:10, я був приємно здивований!!! (ідентично Primus Omnifuel на калоші)
———————–
Якщо комусь цікаво потестити більш грунтовно, чи при інших умовах – пишіть побажання. -
водоспад Гуркало
Продовжу трошки викладати боржки, тим більше, що лежить оброблене.
Водоспад Гуркало – невеликий, але досить відомий водоспадик у Сколівському районі Львівщини, на схилах пасма Парашки.
Нічим особливо не виділяється, плюс через свою легкодоступність є місцем кучкування матрасів.
В суху погоду, при наявності нормальної прокладки майже до самого місця призначення можна доїхати легковою машиною, але ліпше не ризикувати і перейтися кілька кілометрів пішки 🙂
Старт з с.Корчин, орієнтир – зупинка за мостом. Йти дорогою лівим (якшо дивитись вверх по течії) боком потоку. Трек під катом.
-
За рододендронами на Шпиці, ч.2
-
За рододендронами на Шпиці, ч.1
Щось зовсім забув, що не викладав фоток з цього фотоматрасу.
Найматрасніша дорога на Шпиці – з дороги на Заросляк через Маришевську – нам сюди.
Початок стежки – біля другого містка (якщо рахувати від Заросляка) – вигружаємо вантаж, я їду на Заросляк, кладу машину і назад пішки напівбігом. Беремо груз на плечі і несподівано швиденько виходимо на Маришевську – старт високий, стежка як проспект, полога і зручна.
На Маришевській в той момент – нічого цікавого, крім гнусу, який жере, тільки зупинишся, тому довго не розсиджуємося і підриваємо вгору на Шпиці, місцями трохи барахтаємось в жерепі, але стежка в цілому нормально прохідна. -
Нічне
Закинув я бложик, і боржків теж назбиралося.
Почну зі свіжого.Був тут на днях пік Персеїдів – всі митці постять ахові фоточки з метеорами, а я буду оригінальним – без.
Хоча ні, один є, випадковий …і літачок в повороті попався.
Для ще більшої оригінальності переднього плану теж нема.А все тому, що прихав я на задуману точку, а там звідки не візьмись, чотири джон-дір-и з культиваторами в нічну зміну катаються по полю. Пилюка стовпом, на кожному з перелаців по 4 прожектори спереду і ще пару ззаду – одним словом, переорали мені всі мої високомистецькі задуми. Та ще й на кар”єрі між Добрянами і Липівкою апґрейднули прожектор – не знаю, скільки у нього кіловат, але лупашить як місяць вповні.
Обламався, поплювався, розвернувся інший бік і з горя десантувався подалі від тракторів (добре хоч за час короткого періоду проживання в тому районі, всі грунтовки вивчив).
Ну а там, звісно ж – ні переднього плану, з боку метеоритного потоку – сильна засвітка, з третього траса, з четвертого – той ж адовий прожектор.
Але вже приїхав, то поставив на штатив і потренувався стріляти трейли інтервалометром.
До речі, хто детально розбирався з інтегрованим в прошивку ніконовським інтервалометром ? Це я тупий/криворукий, чи він таки не дає можливості виставити міжкадровий інтервал меншим за витримку? Добре хоч, що у припадку позбування від аксесуарів попередньої релігії вистачило розуму залишити інтервалометр і докупити до нього ніконовський кабель…
———————
UPD. кажуть що працює. Повірив, взяв камеру – не пішло. Почитав мануал. Все одно ме можу зрозуміти логіку його роботи.
Йа бландінко ?
Навіть якщо так, слава богу, в мене є інтервалометр. -
Синевирські ведмеді
Кілька днів тому відвідав по роботі Синевирський нацпарк, в т.ч. їхній реабілітаційний ведмежий центр. Давно хотів туди потрапити, от випала нагода. Мав на все про все хвилин двадцять, так що фотки відповідні. Треба буде якось поїхати ще раз, не забути в машині потрібний об”єктив і спокійно пофоткати.
Зараз там десять ведмедів, скривджених людьми. Їхні життєві історії вельми сльозливі, за таке руки б відрубувати… Дехто з них просто жив у тісній клітці 2х2 і погано харчувався, а от перший, якого забрали десь з Луганської області, Потап – натерпівся фізично – його травили собаками в місцевому “тематичному клубі”.
Я сам не раз бачив ведмедів, яких тримають в клітках – сльози навертаються – майже не рухаються, погляд погаслий – тяжке видовище. Але тут вони набагато веселіші, з задоволенням хряцають моркву і яблука, і взагалі виглядають добре.Знайомтесь – Міша – наймолодший вихованець реабілітаційного центру. Його знайшов у лісі хлопчина десь у Тячівському районі.
На око – місяців три-чотири.
-
Женець, околиці водоспаду
Вертаючись з водоспаду, щоб не простоювало вільне місце на карточках, напуцяв ще пару картинок.
То ще сам водоспад, забув покласти ту фотку у попередній пост
