Околиці мого села з дня на день все більше нагадують Мордор, причому що удень, що потемну. Удень чорні плахти на полях навколо, уночі – вогні з обох боків траси до горозонту. Вітряна погода (а сьогодні особливо) довбограям-підпалювачам у поміч. Це так кільки днів погорить, і будеповний мордор. Не хочеться дощу, але буде добре, якщо завтра, згідно прогнозу, він таки трохи впаде.
Category: Uncategorized
-
Задовбав!
Хто годен так роздовбати пеньок майже метрового бука?
Для повноти картинки – по вертикалі цей роздовб метровий, а в глибину сантиметрів до тридцяти.
-
Весна
Ну що, весна прийшла ?
У полі цвіте мати-й-мачуха, у лісі печіночниця, повертаються птахи, волають коти, синиці і дятли, болото потрохи підсихає, час від часу навіть погода балує.
А у вас що чувати?
-
День приємних несподіванок
Для привертання уваги і гаїчка згодиться.
А починалось усе непогано, встав з доброї ноги, взяв кофр і поїхав до лісу.
Погода почалась мінятись, все потекло, зірвався вітер – здобичі нема, тільки де-не-де чути синиць і дятлів. На краю лісу бачив ласку – взимку вона чисто біла, поскакала в поле. Повтикав на неї у бінокль.За дві години бродіння по снігу желеподібної консистенції з великим жалем констатував, що мої улюблені, дуже зручні, і з понтом гортексові черевики течуть як решето. Раніше незначну вологу всередині я списував на підвищену пітливість ніг і те, що капці частково затягнуті поверху ґумою, але ж не настільки, щоб шкарпетки навиліт до потреби викручування. Рочків їм не так вже й багато, жаль… Тьху…
Приїхавши до міста, виявив резервний сервер з розваленим рейдом. Таке бувало іноді і раніше після екстрених ребутів, але ж не на рівному місці. Поставив ребілдати, але щоб не довелось вінти міняти, все таки років їм а років. Той рейд, правда, у тому тазіку нідочого, по модному legacy, успадкований, не рухав поки робило. Якщо не ребілднеться, викину нафік.
Так вот, рейд ще можна списати на магнітні бурі (кажуть були, чув десь краєм вуха), але капці тут при чому, хто мені скаже, га ?
UPD. Виявилось, що це не все – акумулятор у жінчиній машині розрядився в гімно (тут я тлумок, без сумніву) – завтра буду пробувати заводити з крокодилами.
-
Недільні несподіванки.
Неділя видалася на диво погожа, і я відмахав з десяток кілометрів лісом-полем, поносив фото-тяжесті, потоптав сніг, подихав свіжим повітрям. Скажу вам, півдня носити у руках 2.5-3 кг не так то і легко. Спочатку вроді легко, а під кінець – як город копав 🙂
З натуралістичних знахідок – зайці, кози, з птахів – день дятла. Випадково натрапив на сиву жовну (сивого дятла, по-старому) – бачив його вперше, що і вважаю удачею місяця. Ще був середній (строкатий) дятел, фото якого у мене фактично що не було – цей уже почав сезон парування, так репетував, шо знайти його не зміг би хіба глухий. Бачив сліди роботи жовни (чорної), причому свіжі, значить він десь тут обитає, а знайти – справа часу.
Ну але досить про дятлів, їх і так тут засилля останнім часом, відкладемо на потім. Повернемось поки до горобиних.
Чиж, Carduelis spinus.
Так-так, це пташка така, не плутати з Чиграковим ;), почитати – раз, два.1.
-
Білоспиний дятел
Білоспиний дятел, він же Dendrocopos leucotos. екосистема.ру
Розміром трошки більший великого, але на відміну від нього має довшу шию, білий низ спини (у великого дві білі плями на плечах), велику червону шапочку (самці), груди і черево у нього в дрібну цятку і підхвістя не яскраво червоне, а ближче до рожевого та чорна пляма на щоці не з”єднується з такою ж на потилиці.порівняльна картинка відмінностей великого і білоспиного дятлів.
Занесений до Червоної книги України.
Був випадково зустрітий у лісі під Львовом (для місцевих – приблизно на півдорозі від дріжджзаводу до Чортових скель).
-
Омелюх
Омелюх, рос. свиристель, англ. Bohemian Waxwing, лат. Bombycilla garrulus.
Ще один зимовий красунчик. У наших краях з”являється взимку – великими зграями налітає на ягоди горобини і омели (звідки і отримав своє видове ім”я).
Підпускають достатньо близько, але головне – не втратити обережність – попід деревами, де вони жирують, ходити треба максимально обережно через постійне бомбометання 🙂
-
Волове очко
Волове óчко (рос. крапивник, англ. Wren, лат. Troglodytes troglodytes)
Чи не найменший пташок у наших краях, майже удвічі менший за горобця – довжиною ~10см, за комплекцією подібен на рябу кульку з задертим торчком хвостом.
Був випадково помічений у густих кущах, звідки досить легко виманився на голос, правда довелось з півгодинки потупцювати кругами на морозці – дуже вже він дрібний і шустрий.
До речі, у кельтів його вважали священним птахом, бо за легендою він приніс людям вогонь з неба, обпаливши при цьому крильця. Всі птахи поділились з ним хто пір”їнкою, а хто двома, і тільки сова виявилась асоціальним типажем і забила болт на благу справу. Після цього всі решта птахи поставили сову на ігнор, і стала вона жити сама.
Ще є давня байка, яка, кажуть, пішла ще від Езопа – раз зібралися птахи і влаштували пузомірку – хто вище залетить. Всі тужились як могли, і на перше місце почав вириватись орел. Але хитре волове очко сховалось у пір”ї орла, і коли той видохся, підлетіло ще на пару метрів вище. З того часу малого пташка стали називати “королем птахів”.
Отаке-от воно, дрібнота пузата.
-
бракує зелені
Буковина, після заходу сонця.
-
Снігурі
Снігур (Pyrrhula pyrrhula L.) – чи не найгарніші наші зимові птахи.
Чомусь цього року снігурі мені не давалися. Чув їх повсюдно (це взагалі найліпший спосіб ідентифікації, бо їхню перекличку ні з чим не переплутаєш). Бачив, але до фотографії не вставали – то темно, то далеко. Якщо і фоткались, то чомусь переважно сіренькі снігурки, а от яскраві снігурі-пацани сиділи червоними яблуками як не глибоко в кущах, то високо на деревах. Після довгих і виснажливих походів лісами і парками врешті назбиралось пару кадрів.
1. дотягнусь чи ні ? (дотягнувся, але звалився при тому з гілочки)
У наших краях снігура ми можемо спостерігати переважно на зимових кочівлях, гніздується він значно північніше і в Карпатах. Просвітитися можна туту – ecosystema.ru/08nature/birds/193.php