Таллінн, до побачення!
Завтра рушаємо додому. Вдома – сподіваюсь, післязавтра.
Category: Uncategorized
-
Прибалтика, дорожні нотатки .2
Таллінн чудовий.
Більше фото буде після повернення, коли розгребу і проявлю RAW-и, зараз – неправлені ресайзи з джпегів. Сподіваюсь, що вистачить злості ще й на якийсь мінімальний текст 😉
Зараз Таллінн такий:
гарно збережений середньовічний центр
-
Прибалтика, дорожні нотатки .1
Добрались вчора до крайньої точки на авто – Таллінна.
Перший, найдовший перегін – через Польщу (Люблін-Бялисток-Ауґустув) на Вільнюс, 800км, потім через Тракай і Каунас – на Ригу, і третій перегін – Рига-Таллінн. Сумарно ~1500 км.Вільнюс – село, симпатичне, але село, тихе-спокійне 🙂 Каунас, хоч і не столиця, і ще більше село, але сподобався більше, ніж Вільнюс.
Рига дуже гарна, навіть засипана по вуха снігом. Старі північні міста мають свій шарм.
Ось вона:
Таллінн поки що толком не бачив, але подобається вже чи не більше аніж Рига 🙂 Йду експлорити далі.
Дорожні нотанки буду продовжувати.Усіх з наступаючим, якщо зап”ю 😉
-
Дрібний дятел за роботою
У фокус не попав, чи то лінза має ґандж, чи то 1/400 замало, хоча не факт, що то лижі не їдуть ;)))
-
Birdwatching
Ходив сьогодні на пару годин по околицях, помісити сніг і перевіряти свої познанія в орнітології. Взагалі хотілось знайти снігурів, але й інше було цікаво.
Снігурів знайшов, але до знимки вставати не хотіли. Крім них, побйордвочив ше з півтора десятка видів різних мєлких горлопанів (ше з пяток видів не визначив, хріновий з мене орнітолог), в т.ч. нарахував аж 5 видів синиць, одна з яких потрапила мені на очі здається втретє, наскільки пам”ятаю.Довгохвоста синиця (Aegithalos caudatus)
…що, тяжко було сісти на крайню гілку, зараза мала ? 😉 -
що буває після туману взимку…
…я знав, посему поки трясся в суботу додому 50-60 в тумані консистенції сметани, то одразу придумав, що робити завтра зранку.
-
у гори потроху приходить зима
У перших числах жовтня фотовиїзд не склався. Попереднього для перед виїздом мене трохи гребло, гребло і зранку, коли встав їхати. Думав-думав і вирішив не ризикувати. Написав смс про відбій і пішов досипати. Що найприкріше, симптоми минули того ж дня, але доганяти було вже пізно. Ну але то таке…
Минулі п”ятницю-суботу намилився їхати у будь-яку погоду, хоч обіцяли 70/30 в бік поганої.
План – Осмолода, табір – хата на Плісці, якщо буде здоров”я і погода – то на Ґрофу до заходу сонця, і так само зранку, потім вниз.Встали, сіли в машину, поїхали. Дорога до Осмолоди – класика – яма на ямі. Від повороту з траси до Рожнятова – вже кілька місяців як порізана квадратами, зараз тільки до виборів почали закладати. До Перегінська – сяк-так, сам Перегінськ – жопа, ну а далі так само. Для орієнтування в часі добирання – того року був в Осмолоді двічі, але жодного разу не вдавалось проїхати відрізок з повороту з траси в Креховичах і до Осмолоди швидше за півтори години.
Осмолода, стоянка “Арніка”, старт.
До Плісця брели довго, замоніторний спосіб життя добре відчувся на останньому підйомі, де я зовсім скис, фізична форма нікчорту… Поки йшли – небо то затягало, то розтягало, надія лишалась. Тільки скинули рюкзаки у притулку, як затягло начисто.1.
-
ще трішки, і погасне
Дуже вдало поклали ту копичку якраз перед моїм приходом на точку. Топтався навколо неї всі три наступні дні, але все, що не пішло у треш, було знято у перший ж день. Захід сонця того вечора був фантастичний. Це фото вже після-західне, ядрьоніші картинки ще нехай трішки почекають 🙂
