Category: Uncategorized

  • про тумани

    Життя в селі має свої переваги – встав пораніше, сів у машину і через 5-10-15хв вже можна ставити штатив 🙂
    Що далі, то більше починає подобатись вихоплювати фрагменти телеоб”єктивом, зараз не можу уявити, як я ще півроку тому обходився без нього. Але непросте це діло, треба вчитись і вчитись.

    1.

    ще пару картинок

  • з вікна

    Два тижні дощів мусіли колись скінчитись, мабуть-таки буде золота осінь, принаймі сподіваюсь.
    Треба їхати в гори, а то затвор закисає і вінчестери вхолосту крутяться.

  • просто-так-фоточка, ранкова

    Як сказав тов.Вайт, ліпше б я поспав ше зо дві години в той ранок 🙂

  • поки вариться борщ…

    …можна відійти кількадесят кроків від намета і побалдіти, спостерігаючи, як міняється світло на горизонті, час від часу поклацуючи затвором.

    через пару хвилин

  • сонце-з-копієчку

    після довгого нейтральної серії постингів, потрохи переходимо до єдрьоних фоток, але помаленьку, буйство кольору буде трохи попожа.

    Люди-що-внизу: стовбичив я там на горбочку довго і часто, виділа мене вся околиця. Того вечора прибігла жіночка, ще здалеку гукаючи “дайбожездоровля, чи маєте телефона” – виявилося, загубила телефон як горнули сіно. Сонце було ще високо, я витягнув телефон і почав дзвонити, через 5хв знайшли пропажу акурат під копицею. Радості не було меж.

  • про дублі

    Цей кадр уже був, але роблений з джпега на ноуті у “похідних” умовах.
    Ага, про дублі… Цей кадр – другий дубль “основного”, принаймі я так думав, знімаючи. На компутері виявилось навпаки, “основний” і ще два дублі пішли прямиком в треш. Так що робіть дублі, не жалійте затвор.

  • панорамна лавочка

    Поїхав по роботі дознімати готель і на додаток сходили пару кілометрів вгору з vtasic.
    Вищезгаданий лось дурив мене по кілометражу майже два дні, був розкушений, але оскільки надурив несильно, то не був покараний. Але всерівно дякую за ідею, компанію, намет, пальник і борщ 😉

  • про проспані ранки

    Останній ранок я теж проспав, але нікуда діватися (чого приїхав?) пішов на точку. Ідучи, картав себе за попередні недоспані ночі, але вилізши на горба, тут же ж забув про дорікання і став бігом розкладати штатив. Легенький туманець почав підніматись з долини і вкрив рівномірною мглою всі околиці. Сонце, яке ледь піднялось за горбами, просвічувало цей туман, забарвлюючи все навколо в жовті тони. Встиг зробити з десяток кадрів з кількох точок, як жовте марево зникло. Все ж недарма пішов.