…я знав, посему поки трясся в суботу додому 50-60 в тумані консистенції сметани, то одразу придумав, що робити завтра зранку.
Tag: фото
-
у гори потроху приходить зима
У перших числах жовтня фотовиїзд не склався. Попереднього для перед виїздом мене трохи гребло, гребло і зранку, коли встав їхати. Думав-думав і вирішив не ризикувати. Написав смс про відбій і пішов досипати. Що найприкріше, симптоми минули того ж дня, але доганяти було вже пізно. Ну але то таке…
Минулі п”ятницю-суботу намилився їхати у будь-яку погоду, хоч обіцяли 70/30 в бік поганої.
План – Осмолода, табір – хата на Плісці, якщо буде здоров”я і погода – то на Ґрофу до заходу сонця, і так само зранку, потім вниз.Встали, сіли в машину, поїхали. Дорога до Осмолоди – класика – яма на ямі. Від повороту з траси до Рожнятова – вже кілька місяців як порізана квадратами, зараз тільки до виборів почали закладати. До Перегінська – сяк-так, сам Перегінськ – жопа, ну а далі так само. Для орієнтування в часі добирання – того року був в Осмолоді двічі, але жодного разу не вдавалось проїхати відрізок з повороту з траси в Креховичах і до Осмолоди швидше за півтори години.
Осмолода, стоянка “Арніка”, старт.
До Плісця брели довго, замоніторний спосіб життя добре відчувся на останньому підйомі, де я зовсім скис, фізична форма нікчорту… Поки йшли – небо то затягало, то розтягало, надія лишалась. Тільки скинули рюкзаки у притулку, як затягло начисто.1.
-
ще трішки, і погасне
Дуже вдало поклали ту копичку якраз перед моїм приходом на точку. Топтався навколо неї всі три наступні дні, але все, що не пішло у треш, було знято у перший ж день. Захід сонця того вечора був фантастичний. Це фото вже після-західне, ядрьоніші картинки ще нехай трішки почекають 🙂
-
про тумани
Життя в селі має свої переваги – встав пораніше, сів у машину і через 5-10-15хв вже можна ставити штатив 🙂
Що далі, то більше починає подобатись вихоплювати фрагменти телеоб”єктивом, зараз не можу уявити, як я ще півроку тому обходився без нього. Але непросте це діло, треба вчитись і вчитись.1.
-
з вікна
Два тижні дощів мусіли колись скінчитись, мабуть-таки буде золота осінь, принаймі сподіваюсь.
Треба їхати в гори, а то затвор закисає і вінчестери вхолосту крутяться.
-
поки вариться борщ…
…можна відійти кількадесят кроків від намета і побалдіти, спостерігаючи, як міняється світло на горизонті, час від часу поклацуючи затвором.
-
сонце-з-копієчку
після довгого нейтральної серії постингів, потрохи переходимо до єдрьоних фоток, але помаленьку, буйство кольору буде трохи попожа.
Люди-що-внизу: стовбичив я там на горбочку довго і часто, виділа мене вся околиця. Того вечора прибігла жіночка, ще здалеку гукаючи “дайбожездоровля, чи маєте телефона” – виявилося, загубила телефон як горнули сіно. Сонце було ще високо, я витягнув телефон і почав дзвонити, через 5хв знайшли пропажу акурат під копицею. Радості не було меж.
-
про дублі
Цей кадр уже був, але роблений з джпега на ноуті у “похідних” умовах.
Ага, про дублі… Цей кадр – другий дубль “основного”, принаймі я так думав, знімаючи. На компутері виявилось навпаки, “основний” і ще два дублі пішли прямиком в треш. Так що робіть дублі, не жалійте затвор.
