Довго думали, куда б то втекти від 8 марця – вирішили змотатись у Варшаву. Поки стояли на Шегинях (чого саме сюдою – питання окреме), Ганнуся полізла дивитись погоду на В-ву. Не сподобалось. Одним словом, поки доплуганилися до наших доблесних митників – зупинились на горах. Варіантів два – Закопане (бо там ще не були) і Попрад (бо добре знайомий).
В результаті надвечір опинились у Попраді, а точніше у Penzion Fortuna у Спішській Соботі, гарному середньовічному містечку, яке тепер є частиною “великого” Попрада.
