Так що, на чому ми закінчили вчора?
Напевно на тому, що погодою нас не балувало. То правда, але проблески бували.
Наприклад такі, вечірні:
1. хто перший скаже, що воно якесь недоладне ?
Так що, на чому ми закінчили вчора?
Напевно на тому, що погодою нас не балувало. То правда, але проблески бували.
Наприклад такі, вечірні:
1. хто перший скаже, що воно якесь недоладне ?
Як уже повідомили світу більш оперативні товариші і , ми сходили на вихідні під Кукул.
Гуцульські боги відреагували адекватно на таку кількість штативів на квадратний кілометр – погода була не найгірша, але світла вони майже не вмикали. А може це все тому, що ми порушили одразу дві заповіді – виїхали з франіка не в обід, а раніше, ну і пройшли більше 10 км в день. Хто його тепер розбере, звідки біда…
Зате дорогою назад з машини ми спостерігали і ядрьоний захід сонця, і ясні зорі, і… Класика западла, одним словом 🙂
Фотки ще майже не рухав, посєму першим етапом підуть панове фотографери на лоні природи.
1. 5 хвилин світла дорогою, всі схопились за кофри.
Витягнув мене vtasic в черговий фотоматрас. Довго думали куди, в фіналі зійшлися на Синяку, який задовольняв кільком обов”язковим фотоматрасним вимогам.
1. вкладався у мою мірку 10км в день (вклались у 9,8км)
2. є де заночувати на горі
3. не дуже далеко від останного джерела води (щоб недалеко тягнути)
4. ну і накінець – є види, більш-менш фотогенічні.
на треку