Продовження попереднього посту (в ЖЖ, а тут у бложику).
Вперемішку без хронології.
Tag: гори
-
За рододендронами на Шпиці, ч.1
Щось зовсім забув, що не викладав фоток з цього фотоматрасу.
Найматрасніша дорога на Шпиці – з дороги на Заросляк через Маришевську – нам сюди.
Початок стежки – біля другого містка (якщо рахувати від Заросляка) – вигружаємо вантаж, я їду на Заросляк, кладу машину і назад пішки напівбігом. Беремо груз на плечі і несподівано швиденько виходимо на Маришевську – старт високий, стежка як проспект, полога і зручна.
На Маришевській в той момент – нічого цікавого, крім гнусу, який жере, тільки зупинишся, тому довго не розсиджуємося і підриваємо вгору на Шпиці, місцями трохи барахтаємось в жерепі, але стежка в цілому нормально прохідна. -
Женецький Гук
Був на вихідних у Франіку, у неділю вирішили зганяти на Женець.
Я, хоч і бував там не раз, через засилля атдихающіх, непогоду та інші відмазки (включно з неабиякою лінню) – не відзняв того, що кожен пурєдний підкарпатський хватограф мав би мати у загашніку. Були тільки фрагментарні щолк-щолк, які було просто встидно давати в поліграфію чи на інші потреби.
Жона відмовилася їхати, тому попутчиком взяв відомого лося, який вже давно хотів викашляти паперовий пил, подихати чистим повітрям і при нагоді спробувати здати кваліфікаційний залік на горде звання фотоматраса.
Раненько виїхати у мене ніколи не виходить, тому вже як вийшло. По дорозі погода добряче дулась, пробувала капати та всякими іншими методами демотивувати. Довелось встати на богородчанській окружній і розчехлитися. Вставали недаром, пару досить ефектних фото є, але про це буде іншим постом.
-
Яремче, скелі Довбуша
В неділю прогулялись з Ганнусею на скелі Довбуша і трохи далі, в напрямку Маковиці.
Несезон – матрасів всього одна група, помічені також скелелазці і добре екіпіровані роверисти. Достатньо чисто, видно, що хоч трохи, та й прибирають за 10грн за вхід 🙂 Коли я там був попереднього разу років 5 тому – було набагато сильніше засрано.
Камінців там достатньо, треба буде якось податися туда вдумчиво полазити, викомбінувати є з чого. І йти-то всього хвилин 20 від дороги.
-
Полонина Хомяків і околиці
Ось так третього дня виглядав Синяк, на якому ми мали ночувати ще першого дня.
Але давайте по порядку.
Цього разу (на відміну від минулого) йшов я геть погано. Радше, повз :-/
Тяжкий рюкзак, недоспана ніч, 270км слизької дороги за кермом, і те, що до початку підйому здуру підійшов вже голодним – далося чути. Ситуацію трошки рятувало те, що перед нами була мінімально протоптана стежка.
Лосисті митці у передчутті мульйона шедеврів після першого закосу урвали вперед, а я топав як міг, час від часу спостерігаючи попереду рюкзак найстаршого лося, який йшов хоч і повільно, але набагато впевненіше. Сподіваюсь, що далеко він не відривався тільки тому, що хотів морально підтримати дохлого матраса і не дати йому загинути наодинці в підступних снігах.
З тяжкою бідою виригавши той підйом, де стежка на Хомяків зрізає останні завалені закоси, я зрозумів, що сьогодні мені Синяка не бачити як власних вух 🙂 Встав і почав дзвонити вперєдіідущім лосям. Але виявилось, що вони тверезо оцінили ситуацію і зайняли маленьку новозбудовану колибку на полонині. Там і отаборилися. -
Заросляк-Бребенескул, ч.1
В кінці липня перейшлись з митцями і їм співчуваючими, а також в компанії кількох поміркованих лосів з Заросляка на Бребенескул.
Погода була файна, частенько мінялася, грози були щодня, але ми мали щастя – переважно обносило боком.Писати дуже нема чого, пару фоток
-
Румуни
ПокрОпив трошки панораму з попереднього поста.
-
Піп-Іван Чорногірський, 23-25 березня
Сходили на Попа з vtasic i anonameous. План був такий – гідно відсвяткувати бездей першого з них, а якщо лишиться здоров”я, або буде мало коньяку – щось зафоткати. Основна і обов”язкова частина плану вдалась. А от з фотосправою було гірше. У мене, наприклад, зі всього фототрешу – самому подобається тільки одне-два фото. У вищезгаданих фотолосів – ситуація приблизно така ж, якщо не прибіднюються.
