NB BLOG

Tag: Карпати

  • водоспад Гуркало

    Продовжу трошки викладати боржки, тим більше, що лежить оброблене.

    Водоспад Гуркало – невеликий, але досить відомий водоспадик у Сколівському районі Львівщини, на схилах пасма Парашки.
    Нічим особливо не виділяється, плюс через свою легкодоступність є місцем кучкування матрасів.
    В суху погоду, при наявності нормальної прокладки майже до самого місця призначення можна доїхати легковою машиною, але ліпше не ризикувати і перейтися кілька кілометрів пішки 🙂
    Старт з с.Корчин, орієнтир – зупинка за мостом. Йти дорогою лівим (якшо дивитись вверх по течії) боком потоку. Трек під катом.

    }}} ще кілька фото }}}

  • За рододендронами на Шпиці, ч.2

    Продовження попереднього посту (в ЖЖ, а тут у бложику).
    Вперемішку без хронології.

    }}} Друга частина фоток }}}

  • За рододендронами на Шпиці, ч.1

    Щось зовсім забув, що не викладав фоток з цього фотоматрасу.

    Найматрасніша дорога на Шпиці – з дороги на Заросляк через Маришевську – нам сюди.
    Початок стежки – біля другого містка (якщо рахувати від Заросляка) – вигружаємо вантаж, я їду на Заросляк, кладу машину і назад пішки напівбігом. Беремо груз на плечі і несподівано швиденько виходимо на Маришевську – старт високий, стежка як проспект, полога і зручна.
    На Маришевській в той момент – нічого цікавого, крім гнусу, який жере, тільки зупинишся, тому довго не розсиджуємося і підриваємо вгору на Шпиці, місцями трохи барахтаємось в жерепі, але стежка в цілому нормально прохідна.

    }}} Далі частина фоток, погода не дуже балувала }}}

  • Синевирські ведмеді

    Кілька днів тому відвідав по роботі Синевирський нацпарк, в т.ч. їхній реабілітаційний ведмежий центр. Давно хотів туди потрапити, от випала нагода. Мав на все про все хвилин двадцять, так що фотки відповідні. Треба буде якось поїхати ще раз, не забути в машині потрібний об”єктив і спокійно пофоткати.
    Зараз там десять ведмедів, скривджених людьми. Їхні життєві історії вельми сльозливі, за таке руки б відрубувати… Дехто з них просто жив у тісній клітці 2х2 і погано харчувався, а от перший, якого забрали десь з Луганської області, Потап – натерпівся фізично – його травили собаками в місцевому “тематичному клубі”.
    Я сам не раз бачив ведмедів, яких тримають в клітках – сльози навертаються – майже не рухаються, погляд погаслий – тяжке видовище. Але тут вони набагато веселіші, з задоволенням хряцають моркву і яблука, і взагалі виглядають добре.

    Знайомтесь – Міша – наймолодший вихованець реабілітаційного центру. Його знайшов у лісі хлопчина десь у Тячівському районі.
    На око – місяців три-чотири.

    далі підвищена концентрація мі-мі-мі

  • Придорожнє, околиці Івано-Франківська

    Був минулих вихідних у славному місті, прокатнувся вечерком по околицях.

    ще кілька штук

  • Женецький Гук

    Був на вихідних у Франіку, у неділю вирішили зганяти на Женець.
    Я, хоч і бував там не раз, через засилля атдихающіх, непогоду та інші відмазки (включно з неабиякою лінню) – не відзняв того, що кожен пурєдний підкарпатський хватограф мав би мати у загашніку. Були тільки фрагментарні щолк-щолк, які було просто встидно давати в поліграфію чи на інші потреби.
    Жона відмовилася їхати, тому попутчиком взяв відомого лося, який вже давно хотів викашляти паперовий пил, подихати чистим повітрям і при нагоді спробувати здати кваліфікаційний залік на горде звання фотоматраса.

    Раненько виїхати у мене ніколи не виходить, тому вже як вийшло. По дорозі погода добряче дулась, пробувала капати та всякими іншими методами демотивувати. Довелось встати на богородчанській окружній і розчехлитися. Вставали недаром, пару досить ефектних фото є, але про це буде іншим постом.

    ще пару штук

  • Яремче, скелі Довбуша

    В неділю прогулялись з Ганнусею на скелі Довбуша і трохи далі, в напрямку Маковиці.
    Несезон – матрасів всього одна група, помічені також скелелазці і добре екіпіровані роверисти. Достатньо чисто, видно, що хоч трохи, та й прибирають за 10грн за вхід 🙂 Коли я там був попереднього разу років 5 тому – було набагато сильніше засрано.

    Камінців там достатньо, треба буде якось податися туда вдумчиво полазити, викомбінувати є з чого. І йти-то всього хвилин 20 від дороги.

    дивитись далі

  • Свіже придорожнє

    Прижарив я тут пару свіжих придорожніх картинок.

    решта ілюстративний матеріал до першої

  • Ранок на трасі

    Знайшов ще один фотоборжок за минулий рік. Деякі з них викладав у фейсбуку, але нехай будуть і тут.
    Листопад 2012, вздовж траси на Закарпаття.

    Ще фоток

  • Полонина Хомяків і околиці

    Ось так третього дня виглядав Синяк, на якому ми мали ночувати ще першого дня.

    Але давайте по порядку.

    Цього разу (на відміну від минулого) йшов я геть погано. Радше, повз :-/
    Тяжкий рюкзак, недоспана ніч, 270км слизької дороги за кермом, і те, що до початку підйому здуру підійшов вже голодним – далося чути. Ситуацію трошки рятувало те, що перед нами була мінімально протоптана стежка.
    Лосисті митці у передчутті мульйона шедеврів після першого закосу урвали вперед, а я топав як міг, час від часу спостерігаючи попереду рюкзак найстаршого лося, який йшов хоч і повільно, але набагато впевненіше. Сподіваюсь, що далеко він не відривався тільки тому, що хотів морально підтримати дохлого матраса і не дати йому загинути наодинці в підступних снігах.
    З тяжкою бідою виригавши той підйом, де стежка на Хомяків зрізає останні завалені закоси, я зрозумів, що сьогодні мені Синяка не бачити як власних вух 🙂 Встав і почав дзвонити вперєдіідущім лосям. Але виявилось, що вони тверезо оцінили ситуацію і зайняли маленьку новозбудовану колибку на полонині. Там і отаборилися.

    Ще фоток і трохи тексту