Викладаю нарешті термоядерний захід сонця, який я обіцяв ще мало не два роки тому, та й так і забув.
Спробував наблизити фото до реальності, але не дуже вдалось. У той момент я мало що фотографував, більше стояв з розкритим ротом.
Того вечора на сотці пляцу вистачило б фотографій на десяток фотографів.
Думаю, цього року теж треба буде поїхати туди
Захід сонця мені тоді вже надоїв, розвернувся і знімав у другий бік.
Після НР довго чекали погоди, але не дочекались, і 4-го з”їздили на день у Маняву, перевітрити себе і залежану техніку. Погода якраз була сприятлива для знимкування води. Правда, сіризну погоди я переоцінив, а нейтральними фільтрами так і не обзавівся – тому в черговий раз плювався отрутою і закручував діафрагму до упору.
1. верхній каскад
фото (с) jumpingrat
В цілому скажу – не зважаючи на наше дружне ниття про відсутність погоди – фотоматрас вдався. Я задоволений.
Шедеврів нема, зате є кілька кадрів, які подобаються. Принаймі після тижня відстою мені все ще не обридло на них дивитись, хоч і бачу, що можна було зробити їх краще. І на цьому спасибі гуцульським богам, бо з попереднього виїзду не було жодного.
Взагалі, не шкодую, що не було термоядерних заходів/сходів – цього добра в інтернетах вистачає до ригачки, око вже стомилось. І, чесно признатись, не факт, що я би зміг це правильно зняти 🙂 Принаймі останні рази – вдавалось не дуже – то тут то там вилазили якісь ґанджі – вчитись ще ой-йой-йой. І звісно думати в процесі, а не просто пуцяти кнопкою. І потім обробляти.
Така ж ситуація з панорамами – останнім часом я ставлюсь до них набагато прохолодніше ніж колись – перший щенячий захват отримання величезної картинки давно минув, зато прийшло розуміння, що вдалу панораму зняти набагато складніше, ніж один кадр.
Так що поки тренуюсь.
кому цікаво – мої фотки тут: раз, два, три.
фото jumpingrat – 1, 2, 3, 4, 5, 6.
фото vtasic – тут.
Ще трошки тексту під катом.
Решта фото з нашої останньої вилазки
1. було кілька моментів з таким світлом, і на тому спасибі 🙂
Так що, на чому ми закінчили вчора?
Напевно на тому, що погодою нас не балувало. То правда, але проблески бували.
Наприклад такі, вечірні:
1. хто перший скаже, що воно якесь недоладне ?
Як уже повідомили світу більш оперативні товариші і , ми сходили на вихідні під Кукул.
Гуцульські боги відреагували адекватно на таку кількість штативів на квадратний кілометр – погода була не найгірша, але світла вони майже не вмикали. А може це все тому, що ми порушили одразу дві заповіді – виїхали з франіка не в обід, а раніше, ну і пройшли більше 10 км в день. Хто його тепер розбере, звідки біда…
Зате дорогою назад з машини ми спостерігали і ядрьоний захід сонця, і ясні зорі, і… Класика западла, одним словом 🙂
Фотки ще майже не рухав, посєму першим етапом підуть панове фотографери на лоні природи.
1. 5 хвилин світла дорогою, всі схопились за кофри.
За результатами фотоконкурсу “Я люблю знимкувати Карпати”, який проводився серед відвідувачів karpaty.info, ми на днях відкрили фотовиставку 20-ки кращих (за народним голосуванням) робіт, яка висить зараз в “квартирі 35” (“Дзига” Вірменська, 35), а також видали фотокалендар.
У мене (у Львові) календар можна забрати за 15 грн. При умові поштової пересилки в межах України – 19-20 грн.
Хто хоче – мельдуйтесь.
УПД. розмір сторінки ~33*23см, вішається на гвіздок у розгорнутому вигляді, розворотом, тобто у розгорнутому вигляді вдвічі більший.
