NB BLOG

Tag: подорожі

  • Польща, березень 2013. Варшава, частина друга – денна

    Отже продовжимо про Варшаву, тепер вдень.
    Попередня серія, нічна – в бложику, в ЖеЖешці

    До речі, дуже помічною ідеєю було залити в телефон програму з розкладами транспорту. Перепробував три штуки, з яких дві вміли працювати в офлайні, а рахувати маршрути з врахуванням метро – тільки одна – mobileMPK – ставимо, при наявному інтернеті скачуємо розклади для потрібного міста(міст) і користуємось в офлайні. Варто мати на увазі, що транспорт хоч і ходить за розкладом, але в останню секунду добігати не варто – ліпше бути на зупинці за пару хвилин ДО (тому варто годинники виставляти точно, у мене з тим проблем нема, бо час в телефоні регулярно підправляється спецпрограмами за NTP-серверами або ж за гпс-ом). Також ближче до околиць є багато зупинок “на вимогу”, тому в автобусі тре користуватись кніпочками, а стоячи на такій зупинці – махати руками 🙂
    Детальніша інфа легко гуглиться.

    дивитись далі

  • Польща, березень 2013. Варшава, частина перша – нічна

    Дійшли нарешті руки дорозгребти фотки з кінця березня, як ми влаштували собі тріп вихідного дня в честь отримання польської закупівельної візи, за маршрутом Львів-Sandomierz-Warszawa-ІКЕА-Львів.

    Простоявши на кордоні класично три години, ми поїхали у напрямку Сандомєжа, де й заночували. Хронології дотримуватись не буду, бо звідти фотки ще не готові, тому перейду одразу до Варшави.
    До центру міста ми добрались якраз в режимний вечірній час. Всьо пуцяне з рук, посєму звиняйте, тревел-фото, без художніх ізисків.

    UPD.
    Наступна серія, денна – в бложику, в ЖеЖешці

    т.з. “сувенір Сталіна”, палац культури і науки

    дивитись далі

  • Скельний монастир, Розгірче

    В неділю, крепко замислившись над тяжкою задачею суміщення планування вилазок, отримання нормального фотоматеріалу і погоди, перескочили з жоною в Розгірче, глянути на скельний монастир, до якого ніяк не могли добратись останні кілька років.

    Для колісних, ввідні – в Стрию з окружної повертаємо як на Франківськ, у Миртюках даємося в перший правий поворот і їдемо прямо весь час, тримаючись на всіх неочевидних розвилках правіше. Дорога пристойна, ями полатані, тільки місцями гребінка. В Розгірчому теж тримаємось правіше, ніби лишаючи село зліва, але поглядаючи на баню церкви, яку видно здалека. Коли церква буде поруч зліва, повертаємо з дороги вліво у село, на пляцу з автобусною зупинкою беремо ще раз вліво, і далі в другий поворот направо (трохи далі за народним домом). Рухаємось вуличкою до упору, зліва має бути недобудована школа з цервоної цегли. Десь тут можна кинути машину, далі аж цілих 3-5хв пішки 🙂 Дивлячись на будову, за нею повертаємо ліворуч добре помітною доріжкою, минаємо маленький цвинтар під високовольтною опорою, за якою стежка бере трохи праворуч в ліс – 100м і бачимо об”єкт.

    Для варіанту з громадським транспортом – сідаємо на сколівську маршрутку, вилазимо з неї на повороті на Н.Стинаву, переходимо трасу, 30м ліворуч від зупинки – стежка в посадку, нею виходимо до газопроводу, який є одночасно пішохідним містком через р.Стрий, за рікою стежкою полем-ліском виходимо до сверловин мінеральної води (там був колись завод з розливу води), перетинаємо дорогу, зупинка і далі за вищевказаним маршрутом.

    Погода була мутна, тому фотки хіба для ілюстрації.

    Отакий от видовбаний всередині камінець.

    ілюстративний матеріал

  • Поїли 🙂

    В Тбілісі. Хто не пообідав – чур я не винен 🙂

    Більше – під катом

    (more…)

  • Словацькі Татри, Ломніцкий Штіт

    Довго думали, куда б то втекти від 8 марця – вирішили змотатись у Варшаву. Поки стояли на Шегинях (чого саме сюдою – питання окреме), Ганнуся полізла дивитись погоду на В-ву. Не сподобалось. Одним словом, поки доплуганилися до наших доблесних митників – зупинились на горах. Варіантів два – Закопане (бо там ще не були) і Попрад (бо добре знайомий).

    В результаті надвечір опинились у Попраді, а точніше у Penzion Fortuna у Спішській Соботі, гарному середньовічному містечку, яке тепер є частиною “великого” Попрада.

    (more…)

  • Кумулятивний апдейт за тиждень

    Поки нас не було в Україні, Личаківську потрохи доробляють. Дороги до кордонів неньки – теж, неспішно, криво, але доробляють. Мій прогноз – рік простоїть.
    В Берліні дофіга сірих ворон і міських горобців – всі жирні як на підбір.

    Франкфуртська книжкова виставка нічим, крім розмірів виставкового пляцу – особливо не вразила.

    (more…)

  • Всяке-різне

    Поки у Братиславі пере дощ, я не втримався і врешті купив собі нову фотокосметичку, яку давно хотів. Мож було і зекономити, але на амазоні чи єбеї не помацяєш, а мацяти я дуже люблю 😉

    Щось мені підказує, що фоток звідси, навіть будь-яких – не буде… Вчора подібна задниця накрила нас у Банській Штявниці – поки-що найгарнішому місті за цю поїздку у моєму рейтингу, яке ми бачили тільки через вікна машини. Якщо завтра розпогодиться, то поїдемо туди ще раз.