Продовжуємо про птахів.
Цього разу – повзик звичайний (Sitta europaea). Тяжко знайти того, хто принаймі раз у житті не бачив, як він ловко лазить леревами, часто головою донизу, а часом і догори дриґом 🙂
Просвітитися можна у вікі (лінк на російську, бо українська стаття, на жаль, зовсім куценька).
Підкоришник звичайний або ж пищуха (Certhia familiaris). Дуже дрібна (суттєво менше горобця) і шустра зараза 🙂 В полі легко ідентифікується за специфічною поведінкою – сідає на низ стовбура і дрібними стрибками рухається по ньому вгору по спіралі, потім перелітає на низ іншого дерева і так далі. Підпускає досить близько.
Кому цікаво, що за звір – велкам до вікіпедії (велика стаття українською)
Використовуючи погоду, сходив вчора на Кайзервальд, побйордвочити. Не зважаючи на багно і яскравий одяг (не подумав), приніс трохи улову. Снігурі, зарази, знову до знимки не вставали.
Зустрічайте:
Чорний дрізд (Turdus merula) – птаха цікава, підпускає досить близько. Але при тому тусує переважно на землі, в кущах, де темно, що нівелює легкість підходу, і до того ж бігає шустро. Цей екземпляр був зазнимкований біля водопою, причому позував і так і сяк. Дзьоб у нього взагалі жовтий, тут – замащений у болоті. До речі, дрозди у наших краях ніби не зимують, але мудрі книжки пишуть, що у містах формують осілі популяції.
У фокус не попав, чи то лінза має ґандж, чи то 1/400 замало, хоча не факт, що то лижі не їдуть ;)))
Ходив сьогодні на пару годин по околицях, помісити сніг і перевіряти свої познанія в орнітології. Взагалі хотілось знайти снігурів, але й інше було цікаво.
Снігурів знайшов, але до знимки вставати не хотіли. Крім них, побйордвочив ше з півтора десятка видів різних мєлких горлопанів (ше з пяток видів не визначив, хріновий з мене орнітолог), в т.ч. нарахував аж 5 видів синиць, одна з яких потрапила мені на очі здається втретє, наскільки пам”ятаю.
Довгохвоста синиця (Aegithalos caudatus)
…що, тяжко було сісти на крайню гілку, зараза мала ? 😉
