як же ж я хочу:
– зустріти завтра потяг
– поїхати в гори, пофіг куди…
– отримати вже з лишком півроку висяче невідомо де бабло
– з допомогою того бабла хоч трошки перемогти зло
– шоб мене не заябували дурними питанями всякі нехороші люди
– нічого не робити, принаймі так з тиждень
– протягом того тижня бачити максимум трох (але хороших) людей. можна і одну, але дуууже хорошу.
а ще, як виявилося вчора, мені 18 на весілє. благо, у Львові.
і 19 теж, але вже на соснистій і голубоокій Волині. нас (банду неодружених алконавтів) покидає Свят.
боюсь, як би не тойво…
правда у тов.overhill-а з весіллєми в ті дні ситуація ще складніша, сочювствую.
**************************************