Настрій, як у 2004-му.
Правда, тоді не було чого втрачати, крім власної гідності.
Тепер, крім неї, втрачати є ще багато чого. Наприклад, свою справу, що почалась у тому ж 2004-му і у яку вкладались усі сили до цього часу.
Дуже прикрим є повне нерозуміння ситуації купою вроді б розумних і адекватних людей, моїх друзів, які щиросердечно вважають страйк підприємців бунтом торгашів-базарників, яким наступили на хвіст. Бажаю їм якомога швидшого розшорення мозгів, бажано ще до того, як це торкнеться їх безпосередньо, хоча то і так буде вже пізно.
Велкам ту 90-ті, любі друзі…