Виявляється, що я уже почав підзабувати кайф від повалятись у розпареному сонцем гірському різнотрав”ї, яке пахне так, що забиває памороки, а цвіркуни жарять так, що закладає вуха.
Ну і добре, мабуть, що ранок був проспаний, інакше навряд чи я заліг би в тіньочку подрімати на півгодинки.
Кофр під голову, кепку на очі – і думок нема, тільки запах чебрецю і цвіркуни, цвіркуни, цвіркуууу…