Для привертання уваги і гаїчка згодиться.
А починалось усе непогано, встав з доброї ноги, взяв кофр і поїхав до лісу.
Погода почалась мінятись, все потекло, зірвався вітер – здобичі нема, тільки де-не-де чути синиць і дятлів. На краю лісу бачив ласку – взимку вона чисто біла, поскакала в поле. Повтикав на неї у бінокль.
За дві години бродіння по снігу желеподібної консистенції з великим жалем констатував, що мої улюблені, дуже зручні, і з понтом гортексові черевики течуть як решето. Раніше незначну вологу всередині я списував на підвищену пітливість ніг і те, що капці частково затягнуті поверху ґумою, але ж не настільки, щоб шкарпетки навиліт до потреби викручування. Рочків їм не так вже й багато, жаль… Тьху…
Приїхавши до міста, виявив резервний сервер з розваленим рейдом. Таке бувало іноді і раніше після екстрених ребутів, але ж не на рівному місці. Поставив ребілдати, але щоб не довелось вінти міняти, все таки років їм а років. Той рейд, правда, у тому тазіку нідочого, по модному legacy, успадкований, не рухав поки робило. Якщо не ребілднеться, викину нафік.
Так вот, рейд ще можна списати на магнітні бурі (кажуть були, чув десь краєм вуха), але капці тут при чому, хто мені скаже, га ?
UPD. Виявилось, що це не все – акумулятор у жінчиній машині розрядився в гімно (тут я тлумок, без сумніву) – завтра буду пробувати заводити з крокодилами.