Погода сьогодні була нікчорту, але сидіти в хаті теж весь день не будеш. Повтикав у гугльмапси і поїхав розвідувати нові території на предмет доїзду і мисливських угідь. Лишив машину на потрібному з”їзді на польову дорогу тай пішов собі. Годинки дві мене не було, вертаюсь, машину видно ще здалека, бачу, крутиться хтось навколо. Підходжу – дядько …
Як нема що написати (або влом тайпати), то і горобці підуть. Тим більше, що давно ніяких птічок не було. Горобець польовий, не плутати з хатнім
Ворони у нас тепер рідкість. Підозрюю, граки витіснили – можна побачити десь по глибших селах, а в інших місцях – хіба випадково. Або то у мене так виходить, і не знаю, де шукати 🙂 Бачу у кращому випадку раз у місяць-два, і то, як правило, з вікна машини.
Випадкова зустріч на обочині, навіть зум не встиг скрутити, добре хоч, що фотоапарат був під руками… Зменшити дірку теж, ясно, не встиг 1.
Цього птаха чули мабуть усі, але мало хто бачив – мало того, що розміром і окрасом не вийшов, так ще й любить густі кущі. До речі, цього року вони чомусь припізнилися, і не тільки у нас.
…будемо розгрібати загашники… Упіймав. Жаль, звичайно, що “у хвіст”, але вже як є. Взагалі – випадковий знімок, вже вдома роздивився, що до чого 🙂
Костогриз, рос. дубонос, лат. Coccothraustes coccothraustes. Нарешті вдалось його більш-менш детально відзняти, хоча трапляється часто. Легко ідентифікується за характерним “чік-чік-чік”.
Поки вчора перекидали колеса на сервісі, перейшовся по парку. Чорні дрозди там зовсім нелякані, копошаться прямо під ногами.
…поки чекав жону, зазняв 🙂 Так важно шпацірували по газончику, що не витримав і поліз за хватараратом. Сподіваюсь, писати хто це – не треба ? 🙂 Ні, не ворона.