Два папарация.
Вчора (тобто вже позавчора) у Братіславі я умудрився просрати фотоапарат. І мало того, хватанувся його вже сьогодні зранку, як пакував манатки. П”ятихвилинка згадування після першого приступу паніки дала результат – останній раз я його пам”ятав у кафешці, де ми обідали. Але обідали ми на вуличних столиках – тут я з фотоапаратом попрощався.
Поскакалисьмо у ту кафешку, і що б ви думали ? Охвіціант нас признав ще з дверей і зняв зі стелажика запакований у кульочок мій хватапарат. Я би зробив так само на його місці, але всерівно – дякую, чоловіче.
Сподіваюсь, буде наука – не кидати де-не-попадя…